Михайло Винницький, заступник міністра освіти і науки України з питань вищої освіти, розповів у програмі Сніданок з 1+1 про найголовніші зміни у вступній кампанії та що саме змінниться для майбутніх студентів з переходом до грантової підтримки навчання.
У п'ятницю Кабінет міністрів запропонував надати більше можливостей для навчання студентів за державний кошт. Мова йде про державні грантові програми, також пільгові кредити. Відповідний законопроєкт вже передали до Верховної Ради.
А от що збережеться? Класичне і регіональне замовлення. Хто зможе здобути часткову освіту безкоштовно за державний кошт? А хто зможе повністю все своє навчання здобути за державний кошт? Ми про це поговоримо з заступником міністра освіти і науки з питань вищої освіти Михайлом Винницьким.
Говоримо про освітній процес в 24-му році в Україні. От наразі є такі цифри – 60% студентів, вищих, здобувають освіту на контракті, 40% – на бюджеті.
Тому і логічне питання, що зміниться в разі, якщо парламентарії все-таки підтримують пропозицію Кабміна, яка, як ви сказали, вища? Дивіться, насправді сьогодні система дуже чорнобіла. Людина або вступає на бюджет, або вступає на контракт. І різниця дуже часто може бути тисячна балла.
От я складаю ЗНО, мені вийшло 74,5, і це означає, що я вже на контракт. Я 74,6 і я вже на бюджет попав. Дуже така чорнобіла система.
Якщо я на бюджеті, це означає, що я ще маю можливість стипендії. Держава платить все. А якщо я на контракті, батьки платять все або я плачу все.
Ми хочемо трошки відійти від цієї системи чорнобілої. Отже, це означає, що так, залишається певна кількість для тих, які дуже-дуже класно вчаться, дуже добре здають ЗНО, дуже добре здають НМТ. От вони отримують 100% держзамовлення або вони йдуть на спеціальності, які реально потрібні державі.
Це мова йде про лікарів, про вчителів, про деяких інженерів, які нам будуть потрібні для відбудови держави. Хіміки, фізики, того типу люди, які реально потрібні державі для такої собі інфраструктурних потреб. Але якщо ти хочеш на журналіста, якщо ти хочеш на філолога, якщо ти хочеш на айтішника, на так далі, то там працює, включається система грантів.
Що означає система грантів?
Що на підставі мого НМТ чи ЗНО я отримую певну кількість грошей. Гроші приходять мені реально на телефон, якщо ви пам'ятаєте, колись була є підтримка, щось таке подібне. От приходять на телефон і тепер я йду до того закладу вищої освіти, до того університету, який мені подобається, на ту спеціальність, яка мені подобається, я підписую контракт, але частину мого контракту я сплачую за рахунок тих грошей, які до мене прийшли у формі гранта.
Тепер це означає, що держава сплачує дуже часто 50%, 60%, 80% залежності від того, які є бали на НМТ. І в цей спосіб ми маємо можливість взяти ті самі гроші, які ми витрачали колись на вищу світу, це дуже великі гроші, які держава витрачає на вищу світу, і замість того, щоб їх розподіляти чорно-біло, отримав бюджет, отримав контракт, трошечки більше їх розширити, і нас виходить десь приблизно на 40% більше людей, які отримують державну підтримку, але державна підтримка неповна.
Отже, відповідаючи на ваше питання, зараз нас 40% бюджет, 60% контракт, ми хочемо дійти до того, що нас буде як мінімум 60% людей, які отримують державну підтримку, ну і певна кількість людей, які будуть далі вчитися повністю на контракті.
Ну, тобто, гранти ще закривають, допомагають бюджету зберегти ресурси. В тому це справа. Ми говоримо про те, що фактично трошки більш співробітлива система.
От державні гранти, пільгові кредити, яка різниця між ними, чи це так, і хто має право на ці всі?
Дивіться, якщо ви випер попали на таку систему, де ви не отримуєте повну вартість вашого навчання, наприклад, 80%. 80% навчання приходить від держави. І ви є в ситуації, де вам треба закрити тих самих 20%.
20% це може бути, там, 10 тисяч, скільки там гривень. І ми на це дивимося і кажемо, добре, якщо я з сім'ї, наприклад, яка не може собі позволити на таке, я можу взяти довгостроковий кредит. Кредит є на 15 років за пільговими відсотками, там, 3-5 відсотків, скільки там має бути.
Але, що дуже важливо, що дотепер такі пільгові кредити були, але вони... Оператором цих кредитів були заклади освіти. І в результаті воно ніколи правильно не працювало. Мова йде про те, що банки, державні банки, будуть займатися тим, що вони можуть надати 15 років кредит.
Отже, я вчуся, скажімо собі, 4 роки, 5 років, отримую там 10 тисяч в рік від банка. 10 тисяч в рік від банка я взяв, і в мене залишається після завершення навчання там 40 тисяч в мене є кредиту. І я маю 15 років, щоб його віддати при дуже-дуже маленьких відсотках.
Тобто це будуть певні банки, які будуть працювати по програмі пільгових кредитів, так? Саме так. І просто треба буде розуміти, які саме. Саме так.
І тут фактично державні банки. Важливе питання. Для витеряння війни дітей з агилби-героїв, дітей з інвалідністю та дітей з сиріт у законопроєкті, який запропонований, ми обговорюємо спецумови зарахування до вищої віки.
Дивіться, дуже важливе є, що людина, якої батько чи матір, на жаль, загинув на війні, це особа, яка має, держава супроти тієї сім'ї, має особливі відповідальності. І очевидним є те, що дитина загиблого воїна має мати право вчитися. Це в першу чергу можливість на зарахування.
Подібна ситуація є з пільговими місцями для інвалідів, для дітей з сиріт, для інших пільгових категорій. На що я хочу тут звернути увагу? Та грантова система, про яку ми говоримо, вона працює для тих спеціальностей, потреби, в яких держава не може їх прогнозувати. Для інших залишається державне замовлення.
Державне замовлення означає, що держава платить за все навчання. І держава так само, що дуже важливо, має забезпечити перше робоче місце.
Отже, якщо я вчуся на вчителя, я вчуся 4 роки, я отримую підвищену стипендію, у зв'язку з тим, що держава, умовно кажучи, замовила цього фахівця, я отримую всі пільги, які мені потрібні для того, щоб ми могли максимально отримати якісних вчителів.
І в даному випадку ми так само будемо забезпечувати робоче місце після того, як особа закінчила це навчання. Отже, це важливо, що ми до великої міри розподіляємо ринок освіти, таким чином, що є ті, які йдуть за грантами, а ті, які йдуть з традиційним бюджетом. І тай бюджет є, насправді, дорожчим.
Що зазначує, що цей законопроєкт лише подали до Верховної Ради, його ще не прийняли. Так, обманчасто перескочимо на таке питання дуже важливе. Наразі стипензія українського студента вийшла, складає 2 тисячі гривень, а підвищена на 2 тисячі 910 гривень.
Як зміниться в цьому питанні ситуація цьогоріч? Тому що ми бачимо, що як можна прожити студенту... я думаю, що треба розуміти, що ніхто не очікує, що студент буде проживати на 2 тисячі гривень. Ми говоримо про те, що нічого поганого в тому немає. Що студент, відчас того, як навчається, так само йде, що працює. Ми маємо відійти від тієї ідеї, що дитина може жити на стипендії.
Насправді ми маємо розуміти, що ця стипендія, це достатньо така допомогова штука. Ми зараз маємо інший законопроект, який проходить, так званий, індивідуальні освітні траєкторії. Де студент має можливість регулювати своє навантаження таким чином, щоб так само поєднювати навчання із роботою.
Для студентів державного фінансування, якщо приймуть цей законопроект, стане більше. Але університетів менше. Адже Міносвіти планують скоротити кількість вишів з 170 до 100.
Приміром, вже там об'єднали у Миколаїві. Давайте не будемо лякати людей, що 170-100 це великі цифри, це забере великий час. Але так чи інакше, укрупнені університети дають кращу якість, тому що є кращі можливості для вибору студента своєго предмета.
Відповідно, мова йде про те, що ми хочемо зробити не маленькі університети, де 1500 чи 1000 студентів, тому що там якість навчання переважно, я не буду казати усюди, але переважно вона є нижча, вона є гірша, ніж якість навчання в нормальному університеті, де буде 5-7-10 тисяч студентів. Отже, мова йде про певну модернізацію мережі. І так само, що дуже важливо, наші донори на сьогоднішній день в межах можливостей відновлення України дають нам певні кошти на покращення інфраструктури цих об'єднаних закладів вищої освіти.
Отже, мова йде про те, що ми вкладаємо гроші в лабораторне обладнання, ми будуємо будинки, ці речі, які потрібні для того, щоб модернізувати нашу мережу. Коротенько, так, трішечки відійдемо від нашої теми.
Глядачка пише, доброго ранку, а якщо дитина, чистий гуманітарій, знає чотири мови, ненавидить математику, а вона є в ЗНО? Оце біда.
Це не біда, навпаки. Давайте так, є чотири предмети на ЗНО, абсолютно правильно.
І нам потрібні люди, які будуть так само знати математику, і знати історію України, і знати українську мову. І четвертий предмет, в переважній своїй більшості, це буде англійська мова. Це абсолютно нормально.
Нам потрібно дитину, яка вийде зі школи, яка буде мати певний, ну, цілісні знання, які виходять зі школи. Це є ціль ЗНО. Тепер, коли дитина вступає, наприклад, абітурієнт вступає на історію, чи на філологію і так далі, то вартість тогої частини, яка йде по математиці, набагато менша, ніж вартість цієї частини, яка йде, наприклад, на українську мову чи на історію.
І це нормально. Але, все-таки, ти мусиш здати математику. Ти не можеш бути повний неук в математиці, тому що, вибачте мені, ця людина входить у вищу освіту.
І у вищій освіті люди мають знати і математику, і мову, і іноземну мову, і власну історію. Це такий собі, якщо хочете, базовий набір, який потрібний для того, щоб вчитися далі. А закордоново, в більшості, вони включають математику? Направді, в Європі, переважаючи більшості, є 5 предметів.
5 предметів на випуску з школи. На вибір чи обов'язкові? Три обов'язкові, математика серед них, однозначно, і пізніше два на вибір.
До речі, вдвічі скоротилася кількість студентів тут в Україні, а під час повномасштабного вторгнення їх і поготів. Чекайте, давайте, секундочку, не буду лякати людей. Не лякаємо.
Зменшення кількості студентів в Україні, це через те, що ви не родите дітей. Я, як батько чотирьох, маю право це сказати. Це у кожного своя доля.
Я розумію. Демографічна ситуація в Україні така, що в нас є інфраструктура, яка була побудована на одну кількість студентів, і на сьогоднішній день в нас є набагато менше студентів. Але виїжджають багато.
17 років тому родилися менше. І постійно в нас кожного року родяться менше. Так, люди виїжджають.
Я хочу сказати, що статистика зараз показує про те, що за останній рік більше повернулося студентів, ніж виїхали студенти. З різних причин, але насправді перше, якщо коротко сказати, тому що студенти голосують ногами, побачивши, яка є якість освіти там, вони починають бачити, що в Україні насправді стереотип про те, що в нас не якісна освіта, неправдивий.
В нас абсолютно якісна освіта. Так, не всюди. Нас є проблеми, очевидно, з дуже, як це називається, стрімка піраміда якості.
Це означає, що наші кращі, хороші, а далі йде проблема. Але ми маємо однозначно непоганий рівень вищої освіти, і на сьогоднішній день, якщо подивитися на наших студентів, які побували на Заході, і мають всі можливості залишатися в Європі і так далі, достатньо масово повертаються на сьогоднішній день в Україну.
Але з іншого боку, ми розуміємо, що структура освіти, як сама освіти і освітній процес, має унікальну свою вже нароблену таку історію, що під час війни давати якісну освіту, це унікальний досвід саме України.
Сподіваємося, що на наступні роки і будуть більше можливостей, і цим досвідом буде користуватися будь-хто. І той, хто в системі освіти викладає, і той, хто буде навчатися. Дякую.